Ірен Роздобудько “Зів’ялі квіти викидають”

– Зів’ялі квіти – це те, що не можна тримати ані вдома, ані в душі! Їх треба безжально викидати, навіть якщо вони гарні й ще мають вигляд справжніх, свіжих. 

– А ти? Ти викинула ці квіти?

Мені захотілося розпочати огляд “зів’ялих квітів” саме з цієї цитати. Кожен із нас, я в цьому впевнена, виношує у собі невеличкий камінь, тягар минулих років. Він не завжди дає нам рухатися вперед, постійно нагадуючи про минуле; якщо виразитись іншими словами – цей камінь тягне нас вниз. Коли квіти у вазі в’януть, ми беремо та викидаємо їх у смітник, адже вони більше не являються привабливими і наганяють смуток. Так само, як і квіти, ми маємо скинути зі своєї душі цей камінь. Я знаю, що це неймовірно тяжко зробити, але ми самі робимо вибір – рухатись далі, чи так і жити з тим каменем на душі. Отож, давайте спробуємо. Скинули? А ось тепер вийдіть на вулицю та вдихніть повітря на повні груди. Дихається легше, правда?

424q0vIB0lw

“Зів’ялі квіти викидають” – саме з цієї книги розпочалось моє знайомство з Ірен Роздобудько. І якщо бути чесною, то це перший автор, який ознайомив мене з сучасною українською літературою. На сьогоднішній день, Роздобудько являється однією із найуспішніших українських письменниць. Її стиль завжди різний: сьогодні ви розслідуєте загадкове вбивство, завтра ви п’єте чай з мсьє Паскалем та його друзями, а післязавтра ви занурюєтесь у психологічний роман, віддаючи себе повністю бурі емоцій. Іноді ви настільки зливаєтесь з книгою, що перестаєте розуміти – це все відбувається лише на хрустких аркушах паперу. Кожен герой книг Ірен, це цікава особистість, з насиченим життям та багатою історією.

“Життя дуже коротке. А ще – воно досить просте, незважаючи на всю поверхову складність. Ми самі його ускладнюємо.”

Роман “Зів’ялі квіти викидають” розповідає нам історію двох актрис радянських часів, Едіт Береш та Леди Ніжиної. Дві жінки, дві долі, одне кохання. Едіт – еталон краси, сталева леді, сильна особистість. Леда – ніжна та світла, здавалось би – дмухнеш,та її не стане..але так здається лише на перший погляд, вона не боїться нікого та нічого. Обидві жінки доволі таки різні, але об’єднує їх обох любов до чоловіка на ім’я Лебідь, відомого на той час сценариста, та неприязнь одна до одної. Вони ніколи не зустрічалися, але їхня ворожба була довжиною у все життя. Одну жінку Лебідь зробив своєю законною дружиною, інша ж була для нього коханкою. Не дивлячись ні на що, акторки палко кохали його, адже любов – сліпа.

Минають роки, Едіт та Леда опиняються у пансіонаті для акторів похилого віку. Вони не знають, що між ними більше не роки ненависті, а всього лиш якихось кілька метрів. І тут з’являється звичайна дівчина по імені Стефка, яка влаштовується нянечкою у пансіонат. На момент своєї роботи там, дівчина переживає особисту драму. Чи могла б вона подумати, що пансіонат та його мешканці зігарють велику роль у її житті, а вона – у їхньому? Саме Стефка стає таким собі символом миру між двома кумирами радянського кіно.

“Нехай у тобі завжди буде сила трьох ножів! Перший – щоб відтинати минуле, хоч яким воно було, і йти вперед, другий – нехай буде зовсім маленький, як срібна голка, котра має стирчати в серці, щоб ти завжди могла відчувати біль і співчуття, а третій – щоб боронитися від ворогів.”

Дуже часто буває, що несприятливі емоції, ненависть та злість прокрадаються у наші серця та заволодівають нами. У такі моменти ми не можемо себе контролювати і робимо багато безглуздих речей, про які в кінцевому результаті дуже жаліємо. Роман “Зів’ялі квіти викидають” вчить нас викреслювати з нашого життя все негативне та погане. Він показує нам, що прощення являється великим Даром Божим і що саме воно приносить нашій душі легкість. Ми не повинні витрачати наше життя на те, щоб злитись один на одного. Натомість, нам потрібно наповнювати його яскравими фарбами та світлими моментами.

Моя оцінка за п’ятибальною шкалою: 5.

До нових зустрічей, the bookette.

The_Bookette2

Advertisements

Рецензії на книгу. Як їх писати?

Хочеться навчитися правильно писати рецензії на книги. Можливо, в цьому немає нічого складного, та й взагалі, там не присутні жодні правила…але цікавість бере гору і тоді в допомозі стає Google. Знайшла декілька цікавих сайтів і вирішила виписати сюди, на мою думку, корисні поради.
largeПерш за все, на сайтах радять у своїх рецензіях коротко описати сюжет книги. Насправді, це доволі таки тяжко зробити, адже сюжет потрібно описати так, щоб не розкрити всі карти перед тією людиною, яка буде читати опис ще до того, як прочитає книгу. Водночас, опис повинен бути цікавим, щоб захопити читача та викликати у ньому бажання дійсно прочитати дану книгу. Їдемо далі. У рецензії важливо дати свою оцінку книзі. Я вважаю, що для цього найкраще підійде п’ятибальна шкала. Хоча, деякі книги варті того, щоб їм поставили більше за п’ятірку. Прикладом такої книги є історія про хлопчика, що вижив. Деякі сайти радять розкрити сенс назви, чому саме таку назву автор вирішив дати своїй книзі. large1                                Ці всі поради, звичайно ж, чудові, але я для себе зрозуміла одну річ. Писати потрібно від серця. Лише тоді все буде написано з душею. Якщо тобі книга сподобалась, то й писати про неї ти будеш із великим захопленням, а ці позитивні емоції обов’язково передадуться читачу.  Так і з книгами. Одразу відчуваюється настрій автора, коли йому було сумно, коли радісно, коле серце переповнювала любов, а коли кров кипіла гнівом. Я надіюся, що пости в моєму блозі будуть цікавими. Можливо, спершу вони будуть сухими, але з часом я постараюсь навчитися заповнювати їх яскравими фарбами.

Обіймаю, the bookette.

The_Bookette2