Рей Бредбері “451° за Фаренгейтом”

by lvivyanochka

451 ° за Фаренгейтом – температура, при якій самозаймається папір. Про цю книгу багато розмовляли. Цю книгу перечитало безліч людей. Мені соромно це признати, але “451 градус” мене не зачепив. Можете в мене кидати помідорами, але не дістала я від цієї книги той “кайф” (якщо говорити молодіжним сленгом), який дістають інші читачі. Сюжет чудовий! Він цікавий! Я навіть не можу представити, що я робила б, якби у світі не залишилось жодної книги. Раз вже на те пішло, то я справді не розумію людей, які за своє життя не прочитали жодної книги просто так, для себе. Але ось сам текст книги…він не вразив. Можливо, цю антиутопію варто читати мовою оригіналу, можливо вся справа в перекладі.. Звичайно, було кілька таких речень, які я підкреслила олівцем, але це й усе. Напевне, Бредбері просто не для мене. Можливо я просто очікувала більшого від книги, тому і трішки розчарувалась. А можливо, я просто ще не була готовою до прочитання цього роману і мені варто повернутись до нього трішки пізніше.

2ubiox4ghiY

Для тих, хто ще “в танку”, я постараюсь розповісти, про що книга Бредбері. (Увага! Можливі спойлери!)

“Зрештою, ми живемо в епоху, коли люди вже не уявляють цінностей. Людина в наш час – як паперова серветка: в неї сякаються, бгають, викидають, беруть нову, сякаються, бгають, кидають..”

Роман-антиутопія одного з найвідоміших американських письменників-фантастів омальовує майбутнє, принаймі те, яким його бачив Бредбері у 50-і роки. Влада має повний контроль над суспільством, більшість людей майже зомбовані. Держава старається вкласти у голови людей те, що їм зручно. Книги заборонені, читання вважається незаконним і порушення дисципліни строго карається. Якщо у наші часи пожежники боряться з вогнем, то у книзі вони розпалюють його; вони спалюють знайдену літературу, яку останки свідомих людей старанно переховують. Жахливо те, що пожежникам давали наказ спалювати не лише книги, а й квартири, чи навіть будинки, в яких їх було знайдено…до тла. Цитуючи один з інтернет ресурсів, “Це роман про важке прозріння особи в тоталітарному суспільстві”. Головний герой “451 градусу” – пожежник по імені Монтег. Впродовж всієї книги він бореться з державою, бореться зі своєю жінкою, зомбованою телебаченням, переховує заборонену літературу, а в результаті, переховується й сам. Для мене цей герой немов птах, закритий у клітці, який зрештою виривається на волю. Це людина-фенікс, яка народжується знову, завдяки книгам.

Я вдячна Бредбері за чудову ідею книги. Хоча роман мені не сподобався, про що я писала вище, він все ж таки заставив мене замислитись. Автор чудово показав читачам, що буде, якщо світом заволодіють одні лиш комп’ютери та телефони, а діти будуть тицяти у паперову книгу дерев’яним патичком, запитуючи себе: “А що це таке?”

“Мені потрібно поговорити, а слухати мене нікому. Я не можу говорити зі стінами, вони кричать на мене. Я не можу говорити з дружиною, вона слухає тільки стіни.”

tumblr_mhmig5lwfq1rw6lx6o1_500У кінці “451 градуса” Монтег знаходить маленьку групу людей, таких, як він. Кожен з цієї групи був носієм якоїсь книги. І тут я подумала, яку б книгу обрала я, якби мені було дозволено “стати” книгою? Яку книгу обрали б ви?

Моя оцінка за п’ятибальною шкалою: книга – 2, сюжет – 5.

Читайте, мої любі, поки на це є час та можливість!

Обіймаю, the bookette.

Advertisements