thebookette

Будинок, в якому немає книги, подібний до тіла, позбавленого душі. ©Цицерон

Month: Січень, 2016

Ден Браун “Інферно”

Скажу чесно, я ніколи б не подумала, що буду читати Дена Брауна, та ще й з таким захопленням! Про цього автора я чула давно, коли його твір “Код Давінчі” став світовим бестселером. Правда, чула я лише негативні речі. Чому ж так? Мені розказували, що в книзі йдеться про те, що в Ісуса була, як-то кажуть, позашлюбна дитина, а я з дитинства являюсь дуже віруючою людиною і мені завжди не подобалося, коли люди говорили такі речі. Пам’ятаю своє обурення – як хтось може взагалі таке писати? Що ж сказати, мале-дурне. А почала читати Брауна я зовсім випадково. Цього літа мені випала нагода поспілкуватися із знайомою, з якою ми не чулися роками. Так вийшло, що розмова зайшла про книги і, як виявилося, наші літературні інтереси майже ідентичні. Я попросила її порадити мені декілька цікавих книг і вона назвала “Інферно”. На наступний день я пішла в магазин та придбала цю книгу, довіряючи смаку знайомої.

large (1)_Fotor

Отже, поговоримо про роман американського письменника та журналіста, Дена Брауна. Якщо коротко, то я була просто взахваті! Все читалося на одному подиху. О 4 ранку взагалі не хотілось спати, а натомість хотілось гортати сторінки “Інферно”, дізнаючись, чи професор Ленґдон та Сієна знайдуть посмертну маску Данте, чи зможуть розшифрувати таємне послання на звороті маски, та чи зможуть встигнути ліквідувати вірус Цобріста? Книга закінчилась, а мені хотілось ще і ще.

“Пам’ятай нинішній день, бо з нього починається вічність.”

Звичайні чорні літери, яскраво видрукувані на трішки жовтуватих аркушах паперу, заставлять читача подорожувати, я би сказала, вишуканим, італійським містечком, багатим пам’ятками світового значення. Флоренція. Вперше, за всі прочитані мною книги,  у мене було відчуття, ніби я прогулялася місцем, у якому завжди мріяла побувати. Разом з Робертом та Сієною я бродила вуличками міста, переховувалась у садах Боболі, відвідала палаццо Веккью, де лазила самими потаємними, реально існуючими, ходами. Якщо в школі на уроках історії я часто кімарила, то тут я ковтала кожне слово “Інферно”.  Книга розповідає історію життя Данте, приводить нас у місце, де хрестили Аліґ’єрі, а потім…потім подорож продовжується, але вже не романтичною Флоренцією, а величною Венецією, звідкіля ми вирушаємо у таємничий Стамбул.

“Найгірша самотність у світі – це ізоляція, у яку ти потрапляєш, коли тебе не розуміють.”

На цьому я закінчу свою розповідь, щоб не спойлерити все тим, хто ще не встиг прочитати захопливий, історично-детективний, роман Дена Брауна. Після прочитання цієї книги, мені хотілося розповідати про неї усім знайомим, та просто випадковим перехожим на вулиці. Тепер я з великим нетерпінням чекаю виходу фільму “Інферно”, з Томом Хенксом у головній ролі, який вийде на екрани 14-го жовтня 2016-го року.

Моя оцінка за п’ятибальною шкалою: велике та жирне 5.

До зустрічі, the bookette.

 

Рецензії на книгу. Як їх писати?

Хочеться навчитися правильно писати рецензії на книги. Можливо, в цьому немає нічого складного, та й взагалі, там не присутні жодні правила…але цікавість бере гору і тоді в допомозі стає Google. Знайшла декілька цікавих сайтів і вирішила виписати сюди, на мою думку, корисні поради.
largeПерш за все, на сайтах радять у своїх рецензіях коротко описати сюжет книги. Насправді, це доволі таки тяжко зробити, адже сюжет потрібно описати так, щоб не розкрити всі карти перед тією людиною, яка буде читати опис ще до того, як прочитає книгу. Водночас, опис повинен бути цікавим, щоб захопити читача та викликати у ньому бажання дійсно прочитати дану книгу. Їдемо далі. У рецензії важливо дати свою оцінку книзі. Я вважаю, що для цього найкраще підійде п’ятибальна шкала. Хоча, деякі книги варті того, щоб їм поставили більше за п’ятірку. Прикладом такої книги є історія про хлопчика, що вижив. Деякі сайти радять розкрити сенс назви, чому саме таку назву автор вирішив дати своїй книзі. large1                                Ці всі поради, звичайно ж, чудові, але я для себе зрозуміла одну річ. Писати потрібно від серця. Лише тоді все буде написано з душею. Якщо тобі книга сподобалась, то й писати про неї ти будеш із великим захопленням, а ці позитивні емоції обов’язково передадуться читачу.  Так і з книгами. Одразу відчуваюється настрій автора, коли йому було сумно, коли радісно, коле серце переповнювала любов, а коли кров кипіла гнівом. Я надіюся, що пости в моєму блозі будуть цікавими. Можливо, спершу вони будуть сухими, але з часом я постараюсь навчитися заповнювати їх яскравими фарбами.

Обіймаю, the bookette.

 

 

Перший запис або нема фантазії придумати красиву назву

Вирішила спробувати себе у ролі блогера.. Не знаю, що з того всього вийде, але “попытка не пытка”. Усі блогери починали з чогось, правда ж? Зазвичай, всі пишуть про те, що робили весь день; фотографи показують зроблені за день знімки, дівчата, які цікавляться косметикою, пишуть про різні бренди мейк-апу. А я…я буду писати про книги, про те, що читала або ж що хотілось би почитати. Можливо, у мене знайдуться однодумці і їм сподобається те, що я пишу. А якщо ні…то я не розстроюся, адже в першу чергу я пишу для себе.

tM61dT6wNSk

З любов’ю, the bookette.